Серед учнів початкових класів є багато таких, що не вміють під час читання правильно регулювати своє дихання. Частина з них ще погано артикулюють при вимовлянні окремих звуків. Тут знадобляться скоромовки. (Хто про Прокопа, хто про Прокопиху, хто про Прокопових дітей. Хитру сороку спіймати морока,а на сорок сорок сорок морок. Сім дочок сіроочок вишивають сім сорочок. На горішку горішина горішками обвішана.
Оришка і Тимішко струшують горішки. Вибіг Гришка на доріжку, на доріжці сидить кішка, взяв з доріжки Гришка кішку – хай піймає кішка мишку. Пильно поле пильнували – перепелів полювали. Ішов Прокіп кипів окріп, прийшов Прокіп – кипів окріп, як при Прокопові, так і при Прокописі, і при Прокопенятах. Женя з бджільми не дружив – завжди Женя бджіл дражнив. Женю бджоли не дражнили та дражнила нажалили! Знай!).
Робота зі скоромовками важка, хоч і цікава. Але вона завжди корисна,
оскільки в ході її активно тренуються органи мовлення. Проговорювати їх треба спочатку повільно, а далі швидше й швидше – однак, щоб язик не заплітався, щоб вимова була чіткою й чистою. Скоромовки налагоджують ритмічність дихання. Крім того, правильній постановці дихання й розвитку артикуляції допомагають:
– вправи на тривалість видиху при звукові, наприклад: (ф),(ш), (с), (р);
– повторення складів (ма„ мо, му, та, то, ту), читання смислового блока (2-3 речення, вірша (1-4 рядки) на одному диханні;
– вимова окремих звуків (л), (р), (к), (пі), (ч) та складів ла, ру, ко, спочатку пошепки, а потім голосно;
– вимова слів, де легко виділяються приголосні (тверді і м’які), наприклад, ліс – лось, тон – тінь, віт – віть.
Розвиток антиципації. У ході читання чітко сприймається текст, що
перебуває у зоні ясного бачення, завдяки периферичному зору частково помічається і текст навколо цієї зони. У процесі читання периферичний зір забігає наперед, нібито готуючи сприйняття для ясного бачення. Помітивши, спіймавши поглядом контури слова, на основі смислу вже сприйнятої частини тексту, читець може здогадуватися, яке слово буде далі і передбачити його. Оце передбачення й називається антиципацією. Розвивати її можна і слід уже з 1 класу. Бажано практикувати читання тексту, де спочатку даються слова з пропущеними окремими буквами, потім – речення з пропущеними словами.
Наприклад: Ма...а, пар...а, ст...л, сні...; Діти читають ... . Мороз скував ... потім зіставляють записаний на дошці текст з друкованим у підручнику. Самі складають твори-мініатюри за) малюнком з подальшим написанням і прочитанням його.
Для обліку навички швидкого читання можна застосовувати такі ігри.
1. “Позиція – розслабитися”. При слові “позиція” діти настроюються, зайнявши правильне положення для інтенсивного читання; при слові “розслабитися” -
відводять очі вбік, знімаючи напруження м’язів. Відпочинок – 10-20 сек.
2. “Кидок – засічка”. При слові “кидок” всі починають читати для фіксування часу; коли пролунає “засічка” – школярі зупиняються, помічаючи останнє прочитане слово. Відводять погляд. Відпочинок – 13-20 сек.
3. “Буксир”. Спочатку веде учитель, беручи на буксир весь клас. Потім
сильніший учень. Тривалість – дві-три хвилини. Повторювати 3-4 рази за урок.
4. “Блискавка”. Вправи спрямовані на прискорення сприйняття тексту.
Школярі читають різні тексти у звичайному для себе темпі. При слові
“блискавка” вмикається метроном найвищої швидкості. Діти квапляться дочитати. Після вимикання метронома переказують опановане.
5. “Віконце”. Класовод використовує фразоскоп, рядкоскоп (прямокутник 10 на 20 см з прорізом на рядок чи абзац). Діти читають однакові тексти на час. Далі переказують зміст або відповідають на контрольні запитання.
6. “Розсипані слова”. З поданих складів утворюють слова.
7. “Луна”. Один школяр (сильніший) веде, а другий, як луна повторює читання першого.
8. “Ігрові команди”. Систематичне читання на час (3-5 хв.) кожної команди різними способами почергово: вголос, про себе, пошепки, з внутрішнім проговорюванням, що сприяє не тільки запам’ятовуванню тексту, але й уточненню та диференціації сприйняття.
Оришка і Тимішко струшують горішки. Вибіг Гришка на доріжку, на доріжці сидить кішка, взяв з доріжки Гришка кішку – хай піймає кішка мишку. Пильно поле пильнували – перепелів полювали. Ішов Прокіп кипів окріп, прийшов Прокіп – кипів окріп, як при Прокопові, так і при Прокописі, і при Прокопенятах. Женя з бджільми не дружив – завжди Женя бджіл дражнив. Женю бджоли не дражнили та дражнила нажалили! Знай!).
Робота зі скоромовками важка, хоч і цікава. Але вона завжди корисна,
оскільки в ході її активно тренуються органи мовлення. Проговорювати їх треба спочатку повільно, а далі швидше й швидше – однак, щоб язик не заплітався, щоб вимова була чіткою й чистою. Скоромовки налагоджують ритмічність дихання. Крім того, правильній постановці дихання й розвитку артикуляції допомагають:
– вправи на тривалість видиху при звукові, наприклад: (ф),(ш), (с), (р);
– повторення складів (ма„ мо, му, та, то, ту), читання смислового блока (2-3 речення, вірша (1-4 рядки) на одному диханні;
– вимова окремих звуків (л), (р), (к), (пі), (ч) та складів ла, ру, ко, спочатку пошепки, а потім голосно;
– вимова слів, де легко виділяються приголосні (тверді і м’які), наприклад, ліс – лось, тон – тінь, віт – віть.
Розвиток антиципації. У ході читання чітко сприймається текст, що
перебуває у зоні ясного бачення, завдяки периферичному зору частково помічається і текст навколо цієї зони. У процесі читання периферичний зір забігає наперед, нібито готуючи сприйняття для ясного бачення. Помітивши, спіймавши поглядом контури слова, на основі смислу вже сприйнятої частини тексту, читець може здогадуватися, яке слово буде далі і передбачити його. Оце передбачення й називається антиципацією. Розвивати її можна і слід уже з 1 класу. Бажано практикувати читання тексту, де спочатку даються слова з пропущеними окремими буквами, потім – речення з пропущеними словами.
Наприклад: Ма...а, пар...а, ст...л, сні...; Діти читають ... . Мороз скував ... потім зіставляють записаний на дошці текст з друкованим у підручнику. Самі складають твори-мініатюри за) малюнком з подальшим написанням і прочитанням його.
Для обліку навички швидкого читання можна застосовувати такі ігри.
1. “Позиція – розслабитися”. При слові “позиція” діти настроюються, зайнявши правильне положення для інтенсивного читання; при слові “розслабитися” -
відводять очі вбік, знімаючи напруження м’язів. Відпочинок – 10-20 сек.
2. “Кидок – засічка”. При слові “кидок” всі починають читати для фіксування часу; коли пролунає “засічка” – школярі зупиняються, помічаючи останнє прочитане слово. Відводять погляд. Відпочинок – 13-20 сек.
3. “Буксир”. Спочатку веде учитель, беручи на буксир весь клас. Потім
сильніший учень. Тривалість – дві-три хвилини. Повторювати 3-4 рази за урок.
4. “Блискавка”. Вправи спрямовані на прискорення сприйняття тексту.
Школярі читають різні тексти у звичайному для себе темпі. При слові
“блискавка” вмикається метроном найвищої швидкості. Діти квапляться дочитати. Після вимикання метронома переказують опановане.
5. “Віконце”. Класовод використовує фразоскоп, рядкоскоп (прямокутник 10 на 20 см з прорізом на рядок чи абзац). Діти читають однакові тексти на час. Далі переказують зміст або відповідають на контрольні запитання.
6. “Розсипані слова”. З поданих складів утворюють слова.
7. “Луна”. Один школяр (сильніший) веде, а другий, як луна повторює читання першого.
8. “Ігрові команди”. Систематичне читання на час (3-5 хв.) кожної команди різними способами почергово: вголос, про себе, пошепки, з внутрішнім проговорюванням, що сприяє не тільки запам’ятовуванню тексту, але й уточненню та диференціації сприйняття.
Немає коментарів:
Дописати коментар